Потупчик М. В, Потупчик М. Є. "З ІСТОРІЇ ФОРМУВАННЯ АРХЕОЛОГІЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ ВІННИЦЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО

В XIX — на початку XX століття в Україні виникає багато історичних і археологічних товариств, наслідком діяльності яких стало створення цілої низки музеїв у губернських та повітових центрах. Не залишилась осторонь цього процесу і Вінниця. Стараннями Вінницького "Общества ревнителей сохранения культурно-исторических памятников Подолии", а особливо ентузіастів: Г. В. Брілінга, В. Ф. Коренева, Ю. С. Александровича, О. А. Бодунгена, О. С. Андрієва, С. І. Слободянюка-Подоляна та ін., у травні 1918 року було створено краєвий музей [1]. Офіційне відкриття для відвідувачів відбулося лише в серпні 1921 року. [2]
У цей час у музеї було три відділи: історико-археологічний, етнографічний та відділ мистецтв. [3] Які колекції і експонати лягли в основу історико-археологічного відділу та їх кількість, сьогодні, на жаль, невідомо. Відомості про це коливаються від найфантастичніших до свідомо занижених залежно від цілей, які переслідували автори джерел.

Ось про що пише газета "Известия" (Вінниця) за 8 червня 1922 року: "В историко-археологическом отделе — кости мамонта ледникового периода, древнеегипетская ваза возраста более трех тысяч лет, татарские нагайки, которыми баскаки выколачивали дань из наших предков. Есть старинное оружие: секира времен Иоанна III, запорожские "гаківниці" и пищали, арабские и турецкие ружья с художественной насечкой. К числу древностей относится деревянный византийский крест 12 века, икона божьей Матери Новгородской строгановского письма 12-го века. Наибольшая древность музея (кроме вазы и мамонта) — меч эпохи Меровингов шестого века".

Ці дані, на нашу думку, (крім кісток мамонта, козацьких та турецьких рушниць) не відповідають дійсності. Тим паче, що наступного 1923 року Г. В. Брі-лінг, тодішній завідуючий музеєм, у доповіді про стан губмузею пише: "Археология? — Кости мамонта и два-три десятка кремневых орудий (без указания места их находки и других деталей)" [4]. Така оцінка теж, здається, не зовсім відповідає дійсності, вона явно занижена, адже відомо, що у тому ж таки 1923 році художником С І. Слободянюком-Подоляном, серед інших предметів, була передана до музею антична ваза [5]. Г. В. Брілінг, очевидно, намагався "вибити" кошти на закупівлю нових експонатів і фінансування експедицій, тому свідомо занижував оцінку колекції.

Достовірно відомо лише про один предмет із початкової археологічної колекції, що зберігся до сьогодні — орнаментована відбитками шнура кулеподібна амфора з випадково відкритого поховання культури кулястих амфор (середина — друга половина III тис. до н. є.). Поховання було виявлено в 1901 році під час оранки біля села Тартак Жмеринського району. [6]

У звіті губмузею за 1924 рік було зафіксовано надходження до археологічного відділу 7 колекцій і 16 окремих предметів [7]. Що це за експонати — невідомо, але можна припустити, що це була колекція, яка зберігалася у маєтку М. Щербатової у м. Немирові. Збереглося клопотання завгубнаросвітою ІПекери до президії губвиконкому, датоване 18.04.1924 р., в якому він просить дозволити перевезти музейні цінності, що знаходяться у Немирівському санаторії, згідно списку, який додається [8]. При клопотанні зберігся акт перевірки майна Немирівського санаторію (колишнього маєтку Щербатової) для передачі майна музею, складений Г. В. Брілінгом 11.02.1924 року. У ньому, серед інших предметів, значаться:

• "... VI. Археология.
• 71.Четыре заколочених ящика с гончарными черепками из раскопок на "Валах", произведенных профес. Антоновичем.
• 72.Два ящика вскрытых с такими же черепками.
• 73.Две кучи таких же черепков.
• 74.Поднос с черепками древних гончарных сосудов и орудиями каменного века (всего 56 предметов)". [9]


Подальша доля цих знахідок невідома. Можливо вони всі були перевезені того ж року до музею, чи може тільки частина їх, а може вони так ніколи у музей і не потрапили. Майно з маєтку Щербатової перевозили частинами з 1924 по 1928 роки, але археологічні знахідки більше ніколи не згадувалися. [10]

Із щоквартальних звітів музею за 1924 рік відомо лише про надходження окремих випадкових знахідок: бронзового обруча, п'яти глиняних грузил "на волок", крем'яної сокири. [11]

Наступного 1925 року зафіксовано надходження до історико-археологічного відділу 104 експонатів, а також згадується про проведення розкопок [12]. Що розкопувалося і де — невідомо. Які експонати надійшли до музею, теж невідомо, окрім дару від І. Ч. Зборовського предметів великокняжої доби: залізної сокири, сережок, фібули, лунниці, підкови, двох намистин, а також римської монети (динарія) [13]. Та ще в тому ж році окрінс-пектура наросвіти Літинського району надіслала до музею половину кам'яного молотка і фрагмент кольчуги, знайдені Івчанською сільрадою на могилах біля села Івча в урочищі "Березина".

Більше ніяких відомостей про довоєнну археологічну колекцію музею немає, окрім невеличкої замітки в газеті "Більшовицька правда" (Вінниця) від 2.06.1935 року про надходження у зв'язку з закриттям музею у Шепетівці всіх його експонатів з геології, археології, а також картин до обласного історичного музею.

Лише у спогадах Г. Г. Брілінга — сина Г. В. Брілінга, які зберігаються у Вінницькому обласному державному архіві, згадуються розкопки, що проводив його батько в 1927 році біля сіл Черепашинці Калинівського району і Лаврівка Вінницького району [14], хоча в офіційному звіті за 1927 рік записано, що розкопки у тому році не проводилися через відсутність професійного археолога. [15]

Наводжу цитату із спогадів повністю: "... Летом 1927 г. произведены интересные раскопки в районе сел Черепашинцы и Лавровка. Из тех мест неоднократно поступали в музей сведения, что в тех краях єсть какое-то очень большое старинное кладбище, площадью в несколько гектаров, и что захоронения там не такие как у христиан — скелеты лежат на боку!

Около этих скелетов всегда находят обломки гончарной посуды, а иногда даже гривны на шеях. И в народе давно ходила молва, что иногда находили даже золотые гривны.

О том времени, когда на этом кладбище хоронили, не помнят ничего не только старики, но и их деды и прадеды.

Все эти сведения — и обломки посуды, и легенды были музеєм старательно собраны.

Удалось добиться выделения каких-то небольших средств на производство разведочных раскопок. Были на месте собраны сведения о всех старых находках костей и посуды, и это дало возможность установить, что кладбище действительно занимало площадь в несколько гектаров.

Были наняты землекопы (несколько человек), привлечены для помощи учителя школы и ученики. Я как-то провел на месте раскопок целый день, приехав туда на велосипеде.

Кладбище было довольно плотно "заселено". Конечно, самый торжественный момент начинался после того, как бывал обнаружен скелет. Лопата за лопатой постепенно снимали грунт, потом наступала очередь мелких инструментов — ножей, ложек, скребков и т.п., и в результате на земле оказывался лежать на боку целый скелет.

В головах часто находили глиняный сосуд, содержавший когда-то питание покойника на том свете.

У одного в головах был найден обруч из меди, который когда-то связывал нечто вроде маленького бочонка.

В том месте, где полагалось быть пряжке пояса, находили ее остатки или отпечаток в почве. Были и остатки оружия.

Все эти находки старательно собирались и положили начало специальной витрине этой находки. Одна из фотографий коллекции сохранилась у меня. В музее сохранены были и черепа и другие кости.

Раскопки эти носили разведочный характер и уточнить, что это была за культура, черняховская или старославянская, тогда не удалось".

На жаль, з цих спогадів не видно, біля якого із сіл проводились ці розкопки — Лаврівки чи Черепашинець.

Ні звіти, ні знахідки з цих розкопок не збереглися. Також не зовсім ясно і з часом проведення цих досліджень, адже, як вже згадувалось у звіті за 1927 рік, чітко сказано, що розкопок у цьому році не було. Можливо, Г. Г. Брілінг помилився і це розкопки 1925 року, але те, що вони були, принаймні хоча б у Черепашинцях, несподівано підтвердилося у 1996 році, коли з'явилися малюнки із знахідками з цих розкопок (докладніше про це далі). Знахідки відносяться до черняхівської культури.

Зі спогадів Г. Г. Брілінга нам відомо, що в 1938 році в музеї була проведена інвентаризація, за результатами якої у відділі археології нараховувалося 1400 експонатів. [16]

Під час окупації Вінниці німецько-фашистськими військами музей не був евакуйований і продовжував працювати, а в грудні 1943 року німці вивезли частину музейних фондів до Рейху. Серед матеріалів музею збереглися цікаві документи того часу німецькою мовою: розпорядження, посвідчення на право отримання музейних матеріалів для евакуації і розписка рейхкомісара Штампфуса про відправку 41 ящика з ними до Німеччини, датована 5.12.1943 року. Нижче подається текст розпорядження у перекладі українською мовою:

"Вінниця, 16.11.1943 р.

Директору Вінницького музею.

У зв'язку з тим, що ситуація у м. Вінниці ускладнилась, частину музейних цінностей необхідно вивезти. Вам доручається спакувати цінні матеріали археологічного відділу музею з метою їх безпечної доставки до Рейху. Археологічний матеріал негайно спакуйте і з майном інституту завантажте в 2 вагони для Державного інституту наукових досліджень і краєзнавства.


Керівник центру краєзнавчих досліджень України".

Ці документи свідчать про значну цінність довоєнної археологічної колекції музею.

Після війни частина музейного фонду повернулася, але без археологічних експонатів.

Дещо про них стало відомо, коли у 1996 році до Інституту археології НАН України надійшов лист з Німеччини від професора доктора Клауса Раддаца.

"Шановні пані і панове,— пише професор,— із цим надсилаю малюнки, які я зробив на війні:

1. Знахідки Вінницького музею, Україна, від неоліту до середньовіччя;
2. Знахідки з поселень трипільської культури із Сабарова, південніше Вінниці, які я бачив на тільки що розкопаній території. Знахідки втрачені. Бачив зарисовки місць знахідок!


Малюнки, які мені було шкода знищити, пересилаю для вільного використання.

З найкращими побажаннями К. Раддац".

На цих малюнках зображення знахідок із різних пунктів Вінницької області, а також кілька предметів із Шепетівського музею. Серед них були і зображення знахідок із розкопок біля Черепашинець. На жаль, з шестидесяти замальованих предметів, на сьогодні, в музеї збереглися лише два крем'яних серпи і крем'яне вістря спису із Шепетівки та бронзова пряжка черняхівської культури із Бершадського району. Всі інші, мабуть, були вивезені під час війни.

В 1948 році була проведена інвентаризація, за даними якої в археологічному відділі фондів музею налічувалося лише 109 експонатів.

У тому ж році для поповнення експозиції з Київського державного історичного музею було передано 153 археологічні знахідки із різних місць Київської області. Вони, в основному, відносяться до часів Київської Русі, а також кілька знахідок періоду палеоліту, неоліту і трипільської культури. Серед них — мідний хрест-енколпіон XII ст., замки ХІ-ХII ст., знаряддя праці, фрагменти скляних браслетів, фрагменти мозаїк і фресок, прикраси Х-ХII ст.

На цьому надходження до відділу археології, окрім нечисельних матеріалів археологічних розвідок та випадкових знахідок, припиняється аж до приходу на місце директора музею в 1963 році І. І. Зайця. У музеї була створена постійнодіюча археологічна експедиція, яка інтенсивно почала дослідження краю, і вже з 1969 року зафіксовано перші надходження археологічних знахідок, як результат досліджень музейної та інших експедицій, що працювали на території Вінницької області.

Сьогодні археологічні фонди музею налічують 6670 експонатів.

Найбільша кількість припадає на знахідки із розкопок поселень трипільської культури (IV-III тис. до н. є.), що були досліджені експедиціями різних років під керівництвом І. І. Зайця біля сіл Кліщів [17] і Ворошилівка [18] Тиврівського району та інших пунктів. Ця колекція нараховує багато одиниць глиняного посуду, кам'яних, кістяних знарядь праці, вотивних зооморфних та антропоморфних глиняних фігурок. Унікальною є глиняна модель житла із розкопок біля с. Ворошилівка. [19]

Велика колекція знахідок із Немирівського [20] і Северинівського скіфських городищ (с. Межирів Жмеринського району) [21], поселень, а також курганних могильників скіфського часу (VII-III ст. до н. є.) біля міст Гайсина, Ладижина та сіл Тютьок [22], Степанів-ки [23] Вінницького району, Мізякова [24] Калинівського району, Байраківки Немирівського району [25], Сорока Іллінецького району [26] і ін., досліджених експедицією Ермітажу під керівництвом М. І. Артамонова та екпедиціями музею під керівництвом І. І. Зайця, Б. І. Лобая, а також експедиціями Вінницького педінституту під керівництвом І. І. Зайця та П. І. Хавлюка. В колекції багато посуду, фрагментів та деталей кінської збруї, прикрас, зброї.

Також велика колекція знахідок із розкопок поселень та могильників черняхівської культури (III-IV ст. н.е.) біля сіл Заячівка Шаргородського району [27], Шершні [28], Курники [29] Тиврівського району, Петриківці Хмільницького району [30] та ін., досліджених експедиціями Інституту археології НАН України під керівництвом Б. В. Магомедова та М. Є. Левади та експедиціями Вінницького педінституту під керівництвом П. І. Хавлюка. У колекції велика кількість ліпного та кружального глиняного посуду, цікава колекція бронзових та срібних фібул, кістяних гребінців, залізних ножів, прикрас із золота, срібла, напівдорогоцінного каміння та кольорового скла.

Найбільшу цінність археологічної колекції музею складають знахідки із розкопок курганного могильника періоду середньої та пізньої бронзи (XIV-X ст. до н. є.) біля села Гордіївка Тростянецького району, дослідженого в 1986-1988 роках експедиціями музею під керівництвом Б. І. Лобая та Інституту археології НАН України під керівництвом С. С. Березанської. У цій колекції представлені унікальні прикраси із золота, електру, бронзи та бурштину, велика колекція бронзових ножів. Ці знахідки не мають аналогів в Україні, зустрічаються лише в Західній Європі, у так званій Центральноєвропейській курганній культурі. [31]

Також значну цінність представляють знахідки із розкопок підкурганних поховань сарматської знаті (І ст. н. є.), досліджених у 1984-1993 роках біля сіл Пороги [32], Северинівка [33], Писарівка [34] Ямпільського району та Гордіївка Тростянецького району [35] експедиціями музею під керівництвом Б. І. Лобая та Вінницької археологічної інспекції під керівництвом В. Т. Загоруйко. Найбільшу цікавість представляє майже єдиний до недавнього часу в Україні комплекс прикрас, виконаних у типовому сарматському стилі, із поховання сарматського вождя в кургані біля села Пороги (розкопки Б. І. Лобая 1984 року).

Цікава колекція срібних прикрас давньоруського періоду з могильника чорних клобуків (ХІ-ХІІ ст.) біля села Чортория Іллінецького району та зі скарбу ювеліра на уличському городищі (Х-ХІ ст.) біля села Червоне Немирівського району, досліджених експедицією Вінницького педінституту під керівництвом П. І. Хавлюка. [36]

Ці знахідки неодноразово виставлялися на міжнародних виставках у Німеччині, Фінляндії, Італії, Польщі та Югославії. Вони викликають зацікавленість у зарубіжних науковців, повідомлення про них часто друкувалися за кордоном та в Україні. У Німеччині готується до друку монографія С. С. Березанської та В.І. Клочка, присвячена Гордіївському могильнику.

Крім цих колекцій, у фондах музею зберігається чимало цікавих випадкових знахідок. Значну цінність представляє велика колекція кам'яних бойових сокир епохи бронзи, цікава бронзова бойова сокира кобанської культури (ХII-Х ст. до н. є.), орнаментована зображеннями фантастичних фігур, риб, змій, людей, залізний скіфський кинджал (VI-V ст. до н. є.), рідкісний меч XV ст. та багато інших.

На жаль, вже кілька років археологічні дослідження на території області не фінансуються і фактично вже припинилися, що призводить до масової руйнації пам'яток. До музею надходять тільки знахідки із досліджень попередніх років. За останні роки надійшли колекції із розкопок кін. 80-х — поч. 90-х років з поселень трипільської культури, досліджених експедицією Вінницького педінституту під керівництвом І. І. Зайця та знахідки із розкопок 1991-94 років могильника черняхівської культури (III-IV ст. н. є.) біля села Петриківці Хмільницького району, дослідженого експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом Б. В. Магомедова та М. Є. Левади.

Вже у 1998 році до музею передано знахідки унікального східно-слов'янського комлексу із розкопок ювелірної майстерні середини І тис. н. є., відкритої експедицією Кам'янець-Подільського педінституту під керівництвом І. С. Винокура біля села Бернашівка Могилів-Подільського району. У цій колекції нараховується 64 ливарні форми для виготовлення ювелірних виробів. Відкриття Бернашівського комплексу по праву можна вважати відкриттям XX століття у слов'яно-руській археології. [37]

Археологічна колекція Вінницького обласного краєзнавчого музею займає чільне місце у його збірці і висвітлює історичний розвиток нашого краю від кам'яного віку до середньовіччя. Вона систематично поповнюється, опрацьовується і слугує дослідницькою базою для вчених, краєзнавців, викладачів та студентів.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Хроніка II Наше минуле.— 1918.— № 2.— С. 205-206.
2. Маньковский В. Гордость Подолии (Народний музей) // Известия (Винница).— 1922.— 8 черв.— С.
3. Там же.
4. Державний архів Вінницької області (далі — ДАВО).— Ф.Р-254.— Оп. 1.— Спр. 645.— Арк. 170-177.
5. Там же.— Спр. 237.— Арк. 90.
6. Свешников И. К. Культура шаровидньїх амфор // САИ.— 1983.— Вьіп. ВІ-27.— С. 54.
7. ДАВО.— Ф.Р-254.— Оп. 1.— Спр. 645.— Арк. 192-194.
8. Там же.— Ф.Р-925.— Оп. 1.— Спр. 105.— Арк. 215.
9. Там же.— Арк. 216-221.
10. Там же.— Ф.Р-254.— Оп. 1.— Спр. 645.— Арк. 192-194; ф. Р-256.— Оп. 1.— Спр. 1015.— Арк. 115; Ф.Р-256.— Оп. 1.— Спр. 705.— Арк. 10.
11. Там же.— ф.Р-254.— Оп. 1.— Спр. 645.— Арк. 86.
12. Там же.— Ф.Р-256.— Оп. 1.— Спр. 1147.— Арк. 5-9.
13. Там же.— Спр. 702.— Арк. 8.
14. Там же.— Ф.Р-254.— Оп. 1.— Спр. 115.— Арк. 246-249.
15. Там же.— Ф.Р-256.— Оп. 1.— Спр. 116.— Арк. 128-129.
16. Там же.— Ф.Р-254.— Оп. 1.— Спр. 115.— Арк. 333-334.
17. Гусев С. О. Трипільська культура Середнього Побужжя рубежу IV-III тис. до
н. є.— Вінниця, 1995.— С. 304; Заец И. И. Древние земледельцы среднего течения Южного Буга во второй половине IV тысячелетия до н. з.: По материалам трипольского поселення Клищев Тывровского р-на Винницкой обл.: Автореф. дис. ... канд. ист. наук / ИА АН СССР.— М., 1975.— 17 с; Заєць І. І. Кліщів — нове поселення трипільської культури на Південному Бузі // Археологія.— 1973.— Вип. 10.— С. 48-61; Заец И. И., Рыжов С. Н. Поселение трипольской культури Клищев на Южном Буге.— К., 1992.— 176 с; Заец И. И. Трипольское поселение Клищев на Южном Буге В(І) - В(П) // СА.— 1974.—
№ 4.— С. 180-200.
18. Гусев С. О., Заєць 1.1. Трипільське поселення Ворошилівка на Південному Бузі // Подільська старовина: Наук, зб.— Вінниця, 1993.— С. 53-77; Гусєв С. О. Трипільська культура...
19. Гусєв С. О. Трипільська культура...— С. 221-225.
20. Артамонов М. И. Археологические исследования в Южной Подолии в 1948 г. // ВЛУ.— 1948.— № 11.—С. 177-181; Артамонов М. И. Этногеография Скифии //Учен. зап. ЛГУ.— 1949.— № 85.— Сер. ист. наук. Вып.13.— С. 129-171; Моруженко А. О. Оборонні споруди Немирівського городища // Археологія.— 1975.— Вип.15.— С. 66-70; Степи европейской части СССР в скифо-сарматское время.— М, 1989.— С. 71-72.— (Археология СССР).
21. Гопак В. Д., Лобай Б. І. Розвиток ковальства у скіфських племен Поділля // Тези доп. 2-ї Вінниц. обл. краєзн. конф.— Вінниця, 1984. — С. 4; Смирнова Г. И. Севериновское городище: По материалам Юго-Подольской экспедиции 1947-1948, 1953 гг. // СГЗ.— 1985.— Вьіп. 13.—С. 68-70; Степи европейской части...— С. 72.
22. Заец И. И. Курганный комплекс раннескифского времени у с. Тютьки Винницкой обл. // СА.— 1979.— № 1.— С. 256-260.
23. Гопак В.Д., Лобай Б. І. Розвиток ковальства ...— С. 4.
24. Лобай Б. І. Кургани скіфського часу на Вінниччині //Археологія.— 1977.— Вип. 21.— С. 77-84.
25. Магомедов Б. В. Исследования в Винницкой области // АО 1981г.— М., 1983.— С. 307-308.
26. Хавлюк П. І. Пізньоскіфське селище Сорока // Археологія.— 1979. — Вип. 29.— С. 34-54.
27. Хавлюк П. І. Заячівський могильник на Вінниччині //Археологія.— 1974.— Вип. 14.— С. 62-72.
28. Магомедов Б. В. Исследования в Винницкой области // АО 1982 г.— М., 1984.— С. 289; Магомедов Б. В. Спроба реконструкції одного типу жител III - IV ст. н. є. //Тези доп. 7-ї Вінниц. обл. краєзн. конф.— Вінниця,1989.— С. 18-19; Славяне и их соседи в конце І тысячелетия до н. э. — первой половине І тысячелетия н. э.—М., 1993.— С. 185.— (Археология СССР).
29. Магомедов Б. В. Исследования в Винницкой области // АО 1983 г.— М., 1985.— С. 307-308; Магомедов Б. В. Спроба реконструкції...; Магомедов Б. В. Черняховский могильник в Винницкой области // АО 1984 г.— М., 1986.—С. 264.
30. Левада М. Є., Магомедов Б. В. Розкопки могильника черняхівської культури Петриківці-І // Тези доп. 13-ї Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф.— Вінниця, 1994.— С. 16-17;Магомедов Б. В., Левада М. Є. Розкопки черняхівського могильника в с. Петриківці // АДУ 1992 p.— K., 1993.— С. 92-93; Магомедов Б. В., Левада М. Є. Черняхівський могильник Петриківці-І // АДУ 1993 p.— K., 1997.—С. 80-81; Petrikivci, provincia di Chmel'nickij, regione di Vinnitza (Ucraina) // I Goti.— Milano, 1994.— P. 78-79.
31. Березанська C. C, Лобай Б. І. Курганний могильник бронзової доби поблизу с. Гордіївка на Південному Бузі: попереднє повідомлення // Археологія.— 1994.— № 4.—С. 148-153; Лобай Б. І., Загоруйко В. Т., Прилипко В. П. Кургани біля с. Гордіївки Тростянецького району // Тези Доп. 5-ї Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф.— Вінниця, 1987.—С. 72; Золото степу. Археологія України: Каталог / Упоряд. Толочко П. П., Мурзін В. Ю. Ін-т археології АН України, Шлезвіг. Археол. музей.— Шлезвіг, 1991.— С. 289-299, 356; Potupcik M. Villaggio di Gordievka, distretto di Trostjanec, regione di Vinnica // Tesori delle Steppe. Cimmeri, Sciti, Sarmati, Unni, Avari e Cazari.— Milano, 1995.— P. 185: Kat. 1-7.
32. Симоненко А. В., Лобай Б. И. Сарматы Северо-Западного Причерноморья в I в. н. э.— К., 1991.— 112 с; Klotshko L., Koretskaya S., Podvysotskaya E. Treasures of Scytian art from the collektions at the Museum of Historic Treasures of the Ukrainian SSR // Scythian gold treasures.— Turku, 1990.— P. 36-46: Kat. 112-116.; Magomedov B. Villaggio di Porogi, distretto di Jampol', regione di Vinnica // Dal Mille al Mille. Tesori e popoli dal Mar Nero.— Milano, 1995.— P. 147-152: Kat. 9-15; Potupcik M. Villaggio di Porogi, distretto di Jampol', regione di Vinnica // Tesori delle Steppe...— P. 197-198: Kat. 67-72.
33. Древнє золото Поділля / Упоряд. В. Прилипко; Вінниц. краєзн. музей.— К., 1990.— С 10; Загоруйко В. Т., Прилипко В. П. Поховання знатної сарматки із кургану біля Северинівки Ямпільського району // Тези доп. 7-ї Вінниц. обл. краєзн. конф.— Вінниця, 1989.— С 17-18;Magomedov В. Kurgan 1, presso il villaggio di Severinovka, distretto di Jampol', regione di Vinnica // Dal Mille al Mille...— P. 146: Kat. 6, 7; Potupcik M. Villaggio di Severinovka, distretto di Jampol', regione di Vinnica //Tesori delle Steppe...— P. 198: Kat. 73-74.
34. Загоруйко В.Т., Лотоцька Т.В. Охоронні дослідження курганного могильника біля с Писарівки Ямпільського району // Тези. доп. 11-ї Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф.— Вінниця, 1992.— С 19-20; Potupcik M. Villaggio di Pisarevka, distretto di Jampol', regione di Vinnica // Tesori delle Steppe...— P. 199: Kat. 77-79.
35. Древнє золото ...— С. 10; Magomedov В. Kurgan 32, Gordievka, distretto di Trostjanec presso il villaggio di, regione di Vinnica // Dal Mille al Mille...— P. 146: Kat. 5; Potupcik M. Villaggio di Gordievka, distretto di Trostjanec, regione di Vinnica // Tesori delle Steppe...— P. 198-199: Kat. 75.
36. Хавлюк П. И. Городище Червонэ // АО 1980 г.— М.,1981.— С. 316.
37. Винокур I. С. Слов'янські ювеліри Подністров'я. — Кам'янець-Поділ., 1997.— 198 с.